ШЕЛЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., однокр., розм. Те саме, що шеле́снути. Свиснула куля-і.. Харкевич шелехнув об землю! (Кост., І, 1967, 42); Від того удару Богдан похитнувся, відступаючи назад, зачепився ногами за вербовий пеньок і шелехнув у кущ верболозу (Мушк., Чорний хліб, 1960, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 437.