ШЕ́ЛЬВАХ, а, ч., діал., заст. Вартовий. Під вікнами в’язниці ходить шельвах — жовнір з карабіном (Фр., II, 1950, 353).
Стоя́ти (бу́ти і т. ін.) на ше́льваху — охороняти кого-, що-небудь, вартуючи. Стояв же він [рекрут] на шельваху В цісарськім дворі (Федьк., Буковина, 1950, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.