ШЕЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.).
2. Виражати осуд; паплюжити. Випущене повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало арсенальців, обзиваючи їх "зрадниками неньки України" (Кач., II, 1958, 256); // Таврувати кого-небудь ганьбою, звинувачуючи у нечесному поводженні. —Перед тим, як шельмувати когось, треба глибше вивчити людину, знати, чим вона живе (Гур., Друзі.., 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 439.