ШЕЛЮГО́ВИЙ, а, е. Прикм. до шелюга́. Звук її голосу далеко не полетів, він залишився біля неї, упав десь зовсім близько на воду, навіть не відгукнувся в шелюгових кущах (Гуц., Скупана… 1965, 60); // Вигот. з шелюги. Шелюгова підстилка; Шелюговий кошик; // Укритий шелюгою (про простір). Кукулик важко витягав ноги з глибокого піску, але вперто долав шелюгову цілину (Загреб., День… 1964, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.