ШЕ́МРІТИ, іє, недок., чим і без додатка, рідко. Те саме, що ше́мрати. На березі шемрів пісок (Стельмах, На.. землі, 1949, 538).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 439.