ШЕРЕТІВНИ́Й, а́, е́, спец. Який використовують для шеретування (перев. про мзханізм); // Який оббирають від лузги, шеретуючи (про зерно, насіння).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 443.