ШЕРХ, у, ч., розм. Те саме, що ше́рех1. Чую по асфальту я тихий шерх сандалій (Шер., Інд. зошит, 1958, 8); Громохкий гул віків і тихий шерх трави В його чутті одним співзвуччям злиті (Перв., І, 1958, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 445.