ШЕРХОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шерхоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Щедро вивергало [море] з своїх надр цілі купи зеленавих водоростей, скроплених білосніжною піною. Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп гальки все наростало й наростало (Збан., Сеспель, 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 446.