ШИРИНА́, и́, ж.
1. Протяжність чого-небудь у поперечнику. Ідуть тепер разом дві дараби, заповняючи усю ширину ріки (Хотк., II, 1966, 398); Врожай цукрових буряків і технологічні якості продукції значною мірою залежать від ширини міжрядь і густоти насадження (Хлібороб Укр., 6, 1969, 26).
2. перен. Те саме, що широчі́нь 2. Він сам не пам’ятає, коли і як та чудовна краса очарувала його своєю безмірною глибиною, безкраєю шириною (Мирний, IV, 1955, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 456.