ШИРОЧЕ́ННО, розм. Присл. до широче́нний. — Валя! Кость! Вітя! — розставляв [Василь] широченно руки, мов їх усіх хоче обійняти (Вас., Вибр., 1954, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 462.