ШКАМА́ТТЯ, я, с., збірн., діал. Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей. Щонайменше може надіятися [піхотинець], що з чобіт, хоч і яких добрих, принесе шкамаття (Фр., І, 1955, 49).
∆ На шкама́ття — на дрібні клапті, шматки. "Не буде нічого з того [голосування],— думав хитрий Ван. — Підру [подеру] все на шкамаття. лиш на вулицю вийду" (Ков., Світ.., 1960, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 469.