ШКАРАЛУ́ПЧАСТИЙ, а, е. У вигляді шкаралупи (у 1-3 знач.). Коли порода менш пластична, то вона внаслідок зминання набуває шкаралупчастої текстури (Курс заг. геол., 1947, 67); Слід розглянути основні види виливання: в землю, кокільне, кокільне під тиском, відцентрове, точне, виливання в шкаралупчасті форми (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 470.