ШКАРЛУПА́, и, ж., розм. Те саме, що шкаралупа́. Сич оріха в рот уклав. Сич оріха пожував Та й очима лупа: "Не оріх — шкарлупа! Обманула білка всіх. Що, як мед, смачний оріх…" (Стельмах, Живі огні, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 471.