ШКАТУ́ЛКА, и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей. Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (Ів., Вел. очі, 1956, 77); Жінка поквапна дістала з шкатулки паспорт (Грим., Кавалер.., 1955, 6); Праворуч, від кістяка в трьох маленьких зотлілих шкатулках знаходились буси (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170); Робота крючком не потребує спеціально обладнаного робочого місця. Той, хто в’яже, повинен сидіти за столом, на якому розміщені в шкатулці клубки з пряжею або котушки, (В’язання.., 1967, 4); *У порівн. В океані, як у велетенській шкатулці з коштовностями, зберігаються мільйони тонн корисних металів (Веч. Київ, 14.XII 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 472.