ШКВА́РКА, и, ж. Підсмажений шматок сала, з якого частково витопився жир. Посеред стола пахкотіла жаром чавунна сковорода, на якій поміж великими шкварками, мов жовті купчаки, красувалися яєчні жовтки (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 38); В кімнаті пахло жареним м’ясом і часником. На столі на тарілці лежав шматок смаженої свіжої ковбаси — кров’янки, а на другій тарілці — сальтисон і шкварки (Томч., Готель.., 1960, 214); Готові вареники подають гарячими і поливають розігрітим вершковим маслом або підсмаженим шпиком із шкварками (Укр. страви, 1957, 247).
∆ Да́ти шква́рки кому, рідко — побити кого-небудь. Як дам шкварки, то буде тобі жарко (Номис, 1864, № 3617).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.