ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ске́льце. —Учені люде багато знають, у їх шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40); Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (Гонч., Вибр., 1959, 313); *У порівн. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця в калейдоскопі (Л. Укр., III, 1952, 607).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.