ШКІРЯНИ́К, а́, ч.
1. Робітник шкіряного виробництва; той, хто займається виготовленням шкіри (у 2 знач.). Вже багато тисяч років тому вапно стало постійним гостем у майстернях шкіряників і скловарів, незамінним помічником металургів і гончарів (Таємн. вапна,— 1957, 103); Ремісники однієї і тієї ж професії селилися на одній вулиці. Так виникала і її назва. Скажімо, на Кожум’яцькій жили і працювали кожум’яки — шкіряники, кушніри, дубильники, лимарі (Знання.., 1, 1972, 15); // Фахівець шкіряного виробництва. — Модельєри, шкіряники.. обговорять, як найшвидше освоїти випуск продукції з державним Знаком якості (Веч. Київ, 19.11 1971, 1).
2. розм. Те саме, що дермато́лог.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 477.