ШЛАКОСИТА́Л, у, ч. Вигот. з доменних шлаків, піску й спеціальних домішок мікрокристалічний матеріал, що має малу питому вагу, значну хімічну стійкість, високу міцність, добрі термічні та діелектричні властивості. Шлакоситал міцніший за сталь і легший за алюміній, зносостійкий і довговічний (Наука.., 10, 1968, 45); Великим успіхом хімічної науки є створення технології виробництва шлакоситалів — чудового матеріалу, який має міцність металу і стійкість проти зовнішнього середовища, властиву склу (Роб. газ., 23.1 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 488.