ШЛЬО́НДРА, и, ж.
1. зневажл. Неохайна жінка.
2. вульг., лайл. Повія, шлюха. — Я йому покажу… Жінка в полі на снігу, а він у чайній з якоюсь шльондрою… (Кучер, Трудна любов, 1960, 272); З її поведінки, з доброзичливого ставлення до земляків зрозуміли вони, що Тамара не схожа на тих шльондр, які пішли прислуговуватись гітлерівцям (Хижняк, Тамара, 1959, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 496.