ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Коб., II, 1956, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.