ШЛЯ́МБУР, а, ч. Інструмент перев. у вигляді сталевої трубки із зазублинами на кінці для пробивання отворів у кам’яних, бетонних і т. ін. частинах споруд. Коли на цегляній стіні треба повісити поличку для книг, вішалку для одягу або картину, то без такого інструмента, як шлямбур, вам не обійтися (Знання.., 7, 1966, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.