ШЛЯ́ПКА, и, ж.
1. рідко. Зменш. до шля№па 1. [Коноп:] Я бачив, у городі.. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (Кроп., II, 1958, 418).
2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка. Оскільки шляпки цвяхів часто псують зовнішній вигляд виробу, то їх намагаються "втопити" (Гурток "Умілі руки..", 1955, 63); // Верхня частина гриба. Із шляпок сироїжок і маслят зчищають шкурочку (Технол. пригот. їжі, 1957, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 493.