ШЛЯХОПРОВІ́Д, во́ду, ч. Міст, розташований над дорогою в місці її перетину з іншою дорогою або над яром, ущелиною. На перехрестях з особливо інтенсивним рухом трамвай проходитиме або над землею — шляхопроводом, або під землею — тунелем (Веч. Київ, 25.ІІІ 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 496.