ШМАРОВИ́ДЛО, ШМАРОВИ́ЛО, а, с., розм. Мазут, дьоготь, уживані для змащування поверхонь тертя механізмів і деталей машин, взуття і т. ін. Руки Леськові у шмаровидлі, від торохкотіння трактора таке почуття, ніби розпухла голова й задерев’яніли вуха (Донч., І, 1956, 82); [Зозуля:] Не заважайте працювати, говоріть уже краще про село і шмаровидло для коліс (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 498.