ШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь. Надто часто він з ранку до вечора шмугляв свої плечі старим нівеліром (Рудь, Гомін.., 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 503.