ШНУРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Шнурувати щось на собі.— Ти знову розпустила корсет?.. — Ви так зашили його, що мені ніяк було й дихати,— відмовила, втираючи сльози, панночка.— Я не хочу шнуруватися (Л. Янов., І, 1959, 226).
2. перен., рідко. Ставати, розміщуватися в ряд, у лінію, рівно. Заблудовський.. побачив, що вже шнурувалися вози рядами (Ле, Наливайко, 1957, 396).
3. Пас. до шнурува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 505.