ШОВКО́ВИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шовко́вина 2. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені.. з шпалерів [шпалер] (Кв.-Осн., II, 1956, 311); *Образно. Я не раз тобі казала: — Милий, серця не вражай! В йому струни з шовковинок. Так, не вміючи, не грай! (Щог., Поезії, 1958, 282); // перен. Те, що нагадує шовкову нитку. Голова Матвія Матвійовича, ніби жовтий камінь, полискувала серед тонких шовковинок ковили (Вол., Місячне срібло, 1961, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 507.