ШОВКО́ВИЦЯ, і, ж.
1. Поширене в помірних і субтропічних зонах земної кулі листяне дерево з їстівними плодами, листям якого годують гусінь шовковицевого шовкопряда. Кругом прогалини в’ється вже пожовклий дикий виноград, за ним шовковиці та абрикоси, всі в жовтому листі (Н.-Лев., III, 1956, 266); Я виліз крадькома на шовковицю, рву ягоди й дивлюся (Ю. Янов., І, 1958, 343); Шовковиця росте в два-три рази повільніше, ніж біла акація, але цінна для розвитку шовкопрядильної промисловості (Колг. Укр., 1, 1958, 35).
2. збірн. Солодкі або кисло-солодкі білі, рожеві або темно-фіолетові соковиті ягоди цього дерева. В школярській стіннівці з’явилась карикатура лише на Бугра, який.. заївся до вух шовковицею.., а на збиранні черешні поки що задніх пасе (Гончар, Бригантина, 1973, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 507.