ШОКІ́РУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до шокі́рувати. Прибиральниці поспішив застережливо відповісти шокіруваний її надто незалежним тоном Петушек (Шовк., Інженери, 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 508.