ШОЛО́М, а, ч.
1. Старовинний військовий металевий головний убір, що захищав від удару холодною зброєю. Роберт неначе річ держав. Змагався, боронився, Зняв потім з голови шолом і людові вклонився (Л. Укр., І, 1951, 360); На плечах Дон-Ж у ана білий плащ Командора із слідами його крові. І в руці — командорський жезл, і шолом з білим страусовим пір’ям на голові… (Минуле укр. театру, 1953, 164); Для озброєння війська в царських майстернях виготовлялись пластинчаті панцирі, бронзові гостроверхі шоломи, луки й бойові сокири (Іст. СРСР, І, 1957, 13); *У порівн. Немов шоломи Богатирів, Незвичайні гори Хтось в небо звів (Бойко, Ростіть.., 1959, 42); Я бачу серцем — Болдина гора Шоломом велетня знялася над водою (Нагн., Вибр., 1957, 209).
2. Спеціальний головний убір, що застосовується у військовій справі, на виробництві, в спорті, побуті для захисту голови й шиї від поранень, травм, холоду, сонячного проміння, опіків і т. ін. Сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (Жур., Вечір.., 1958, 206); Недалеко від шахтного стовбура, грудьми схилившись на поручень, в насунутому на плечі шахтарському шоломі стояв майстер (Чорн., Красиві люди, 1961, 6); Для віддалених маршрутів, розташованих в складнопе-ресіченій місцевості, необхідні: рюкзак альпіністського типу, черевики з подвійною підошвою, .. шолом шерстяний (В дорогу, 1953, 20); *Образно. На гострих шпилях Алатау темно-сині ліси підступають до білих шоломів вічної криги (Мас., Роман.., 1970, 192); // Герметично прикріплена верхня частина одягу, обладнана спеціальними приладами для подачі кисню, їжі тощо. Пілот корабля ["Восток-2"] міг провадити передачу як з мікрофонів, змонтованих у шоломі скафандра, так і за допомогою мікрофонів, розташованих у кабіні, якими він міг користуватися, відкривши шолом (Рад. Укр., 12.УІІІ 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 508.