ШО́ПА, и, ж., діал. Покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін. Магазин — се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін, тілько між стовпами повбивано поперечні дрючки (Фр., IV, 1950, 46); Приїхавши до Голодної Ями, дяк поніс свій коловорот додому, а Гримала скинув плуг до шопи і постановив собі зараз при першій нагоді спробувати його (Мак., Вибр., 1954, 163); Чорногузи на кількох високих шопах гнізда свої мали (Ле, Хмельницький, І, 1957, 387); //Повітка (у 1 знач.). Шопа з трьох плетених із ліщини та сяк-так обмазаних глиною стін і низькою стріхою. Четвертої стіни немає, і коли прокинутись рано та глянути в отвір, здається — пливе все кудись на казкових легких каравелах (М. Ол., Леся, 1960. 110); // Сарай. Почала [Левантина] роздивлятись у вікно на двір і побачила перед себе якусь замкнену шопу (Гр., II, 1963, 291); Безбородько рішуче пішов де великої, бляхою критої шопи (Стельмах, Правда.., 1961, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 509.