ШО́РКА1, и, ж. Частина кінської упряжі; шлейка. — Ой, серце! боюся я за обрік, та за шорки й гнуздечки, та, сказати по щирій правді, й за коні,— бідкалась Лекерія Петрівна,— не дай господи, як у нас вночі злодії виведуть коні! (Н.-Лев., І, 1956, 578); Шорка, або’ нагрудна шлейка, застосовується в легких запряжках.. замість хомута (Конярство, 1957, 181).
ШО́РКА2 див. шо́рці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 510.