ШО́РНИК, а, ч. Те саме, що ли́мар. Шорник свитнику не товариш (Номис, 1864, № 1028); [Конон:] Мене вивчав той шорник, що недавно у попа лагодив хомути (Кроп., II, 1958, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 510.