ШОСЕ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до шосе́. Протікають асфальти з міста — сизі стрічки в широкім полі, По’ шосейних важких накатах, в смарагдовій густій траві (Мал., Листи.., 1961, 12); [Сергєєв:] Миколо Федоровичу, тил випереджає фронт. Прибули ферми для київських мостів — шосейного та залізничного (Дмит., Драм. тв., 1958, 132); // у сполуч. із сл. ш л я х, дорога, магістраль, траса і т.ін. Який являє собою шосе. Натовп з польової дороги вийшов, нарешті, на шосейний шлях (Сміл., Сашко, 1957, 85); На шосейній дорозі стояло з десяток людей (Збан., Таємниця.., 1971, 242); Полк Самієва всі ці дні вів бої вподовж однієї з шосейних магістралей, що йшла до столиці [Будапешта] з північного сходу (Гончар, III, 1959, 225); Перемогу па шосейних трасах Житомирщини виборювали близько ста найсильніших сільських велосипедистів з вісімнадцяти областей України (Роб. газ., 17.IV 1973, 4)"
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 511.