ШПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до шпак; належний шпакові. Наслухавсь Голубок Шпакової дурниці. Аж крильця трусяться летіти до жар-птиці (Гл., Вибр., 1951, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 513.