ШПАЛЕ́РА, и, ж.
1. перев. мн. Матеріал у вигляді широких смуг паперу, тканини тощо (перев. з малюнком) для обклеювання чи оббивання стін у житлових приміщеннях. Ради тієї цивілізації Олеся звеліла обклеїти залу білими шпалерами (Н.-Лев., III, 1956, 212); Старенька канапа сиротливо тулилася до стінки з облупленою шпалерою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 23); Він тяжко зітхнув і простяг руку до вікна по махорку. Одірвав шматок цупкої шпалери, пожмакав між пальцями і, розправивши на долоні, сипнув дрібчастої махорки (Мик., 11,1957, 82); Господарка.. лагодила на столі квіти, що скрашали накритий до бенкету стіл і свіжили темні шпалери кімнати (Досв., Вибр., 1959, 254).
2. Безворсовий настінний килим чи оббивна тканина з сюжетним або пейзажним зображенням, . виконана ручним способом.
3. перев. мн. Спеціальні штахети або натягнутий на кілки дріт, яким плететься рослина або до якого прив’язують гілки дерев, щоб надати їм певної форми, Щоб краще використати площу теплиці, надземну частину рослин піднімають на шпалери (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 49); Вишня придатна для всіх форм вирощування: для штамба, напівштамба, куща та шпалер (Хлібороб Укр., 2, 1970, 30); В кооперативі села Борован ми бачили дворічний виноградник, повністю поставлений на шпалеру, що дало можливість механізувати обробіток (Колг. Укр., 2, 1958, 44).
4. перев. мн. Ряди дерев або кущів з обох боків шляху чи стежки. Обставлена з обох боків шпалерами могутніх осик, що сплітались у верховітті, вулиця була схожа на алею парку (Гур., Друзі.., 1959, 49); Рожеві, червоні, білі й жовті троянди стояли шпалерами понад стежкою з обох боків (Смолич, Ми разом.., 1950, 239).
5. перев. мн. Ряди, шеренги людей (перев. військових) обабіч шляху, вулиці тощо. Палац. На сходах сидить, схилившись, пан Каневський. Коло його рушниця. З обох боків — шпалерами вишикувалось військо (Вас., III, 1960, 377); Вулиця була повна народу. ..Чоловіки й жінки стояли шпалерами вздовж вулиці, а коло самих хат стояли старі діди, обіпершися на палиці (Хотк., І, 1966, 107); Моряки витягнулись, взяли зброю на честь. Адмірал подивився, помалу підвів руку, взяв під козирок, за ним офіцери, і вони важко пройшли крізь грізні шпалери моряків (Корн., І, 1955, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 513.