ШПИЛЬКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що шпильча́стий 2. Не верба, не ламка тополина, — шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма на зорі, коли з лампами йдуть шахтарі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 522.