Шпинь, ня, м.
1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу. Сумск. у.
2) Часть веретена. См. Веретено.
3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці. Драг. 34.
Шпинь, ня, м. = Шпеник.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 510 - 511.