ШРОТИ́НА, и, ж. Свинцева кулька рушничного шроту; дробина. Христина.. протерла чоловікові горілкою розвернену, вже набухлу спину й почала вибирати саморобні шротини (Стельмах, Хліб.., 1959, 622); А тепер найперший у бригаді Автоном Григорович — той самий, Що наліву ногу припада (Не жартує заяча шротина!}… (Рильський, І, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 530.