ШТАНДА́РА, и, ж., діал.
1. Жердина, яка використовується для розширювання воза при перевезенні снопів, сіна і т. ін.
2. тільки мн. штанда́ри, ів. Ніша під піччю. Безтурботно сюрчав під штандарами цвіркун (Іщук, Вербівчани, 1961, 47); «Ні, мамо! — думав, плачучи, Настя.— Нічим ви не втримаєте мене вдома. Ні сваркою, ні кужелем». Не допомогло те, що сховала в скриню хустку, що чоботи були закинуті далеко під штандари (Речм., Весн. грози, 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 533.