ШТИ́ХЕЛЬ, я, ч., спец. Різальний ручний інструмент, який застосовується в гравіруванні і як різець для обточування дрібних деталей. Загострені голки та штихелі лежали напохваті. В’язальна спиця, вбита в ручку від старого пензля, ходила по мідній дошці. Тарас, працюючи, співав. Рисував по металу українську дівчину (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 73); Перед гравіруванням, як і перед карбуванням, на річ переносили малюнок, який потім вирізували спеціальним різцем — штихелем (Укр. золотарство.., 1970, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 539.