ШТОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.. розм.
1. Витримувати шторм, зазнавати шторму.
2. Те саме, що шторми́ти. — Я колись під час військової служби плавав на морі. Думав, ні з чим не можна порівняти сили морського шторму. А виходить — ліс теж може штормувати (Збан., Малин, дзвін, 1958, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 543.