ШТОФНИЙ, а, е, заст. Прикм. до штоф.
ШТО́ФНИЙ2, а, е. Прикм. до штоф2. Високі скрізь опочивальні. Шпалери штофні у вітальні. Царів портрети на стіні, Пістряві грубки кахляні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 44); Наділи на нього й черкеску штофну, зелену,— аж очі вбирала! — з «травами», тобто з розводами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 543.