ШТРАФ, у, ч. Грошове стягнення, яке накладається як покарання перев. в адміністративному або судовому порядку. Він [писар] брав хабарі на всі боки, ..клав половину штрафів з селян в свою кишеню (Н.-Лев., IV, 1956, 56); Боячись штрафу, майстри збиралися вчасно й тихо сідали вздовж стін на лавах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 192); — Мені дуже спішно треба тільки перейти. Візьміть штраф, вилайте до смаку, але я мушу (Ле, Міжгір’я, 1953, 9); // Покарання, стягнення за невиконання чого-небудь, порушення умов, правил гри, етикету і т. ін. [Копон:] Якщо на мій посвист до трьох раз не вийде [панночка] — становлю піввідра штрафу (Кроп., II, 1958, 442); — Правильно,— погодилась Воля,— я певна, що Аліна перша вимовить це ім’я і тоді вона заплатить штраф!.. (Ю. Янов., II, 1954, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 543.