ШТРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Накладати грошове стягнення як покарання перев. в адміністративному або судовому порядку. Штрафуючи робітників, капіталіст присвоює собі роль судді (Ленін, 23, 1972, 412); — Навкруги — скільки оком кинеш — ліси, та… все панські ліси. Ходять люди і кленуть їх, бо за кожну галузинку — під арешт тягнуть, штрафують… (Кол., На фронті.., 1959, 193); // Карати за невиконання чого-небудь, порушення умов, правил гри, етикету і т. ін. Ось оскаженілий німець, покриваний суддею, ударив нашого [футболіста] під ребра, суддя не штрафує, глядачі обурено свистять (Ю. Янов., II, 1954, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 544.