ШТРЕК, у, ч. Горизонтальна підземна гірнича виробка, що йде по пласту корисної копалини і не виходить безпосередньо на земну поверхню. Пройшовші центральний стовбур і головний квершлаг, гірники взялися до горизонтальних розгалужень — штреків (Ткач, Плем’я.., 1961, 87); Уже прокладено головний відкатний штрек — цей підземний гірничий проспект, головну артерію майбутньої шахти (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 7); Із вентиляційного штреку тягло газом від вибухової речовини (Донч., Шахта.., 1949, 33).
Польови́й штрек — виробка, що йде по пустій породі поряд з шаром корисної копалини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 544.