ШТРИХУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Наносити штрихи на що-небудь (рисунок, план, карту і т. ін.), покривати штрихами.
ШТРИХУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, діал. Насипати зерна в мірку врівні з її вінцями. Та не штрихуй-бо так, а насип хоч трошки з верхом (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 546.