ШТУКАТУ́РКА, и, ж.
1. Дія за знач. штукату́рити. Змусив він і наполіг на тому, щоб вести штукатурку стін, не викінчивши дому (Шер., Дружбою.., 1954, 84).
2. Будівельний розчин із суміші в’яжучих речовин, піску й води, яким покривають поверхню будівель, внутрішніх приміщень і т. ін. Для виробництва магнезіального вапна, з якого роблять дуже міцні штукатурки, використовують доломітизовані вапняки (Таємн. вапна, 1957, 26); Широко застосовуються на будівництві нові матеріали: синтетичні, акустичний цементний фіброліт, спеціальні штукатурки (Рад. Укр., 19.1 1965, 3); Для надання будинку привабливого вигляду використовуються кольорові штукатурки з фактурною обробкою поверхні стіни, а також декоративні кольорові і рельєфні орнаменти (Хлібороб Укр., 8, 1966, 27); // Шар такого розчину, що вже затвердів на стелі, внутрішніх і зовнішніх стінах будівель. Оглянули ми.. бувший храм св. Дмитра, де з-під штукатурки одкрили чудові візантійські мозаїки перших віків (Коцюб., III, 1956, 350); Розсердиться — так загрюкоче дверми — Летить штукатурка із стін/ (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 239); Галіенко, зрадівши, ввійшов досередини і, ступаючи по купах цегли і штукатурки, знайшов, нарешті, живу кімнату (Багмут, Опов., 1959, 76); // перен., розм., ірон. Товстий шар пудри або білил на обличчі. В Балабушихи почервоніли… вуха, а не щоки… під штукатуркою (Н.-Лев., III, 1956, 218).
∆ Суха́ штукату́рка — будівельний матеріал у вигляді великих тонких листів з гіпсу, обклеєного картоном, який застосовують замість штукатурних розчинів для внутрішнього оздоблення стін і стель. Виготовлена на підприємстві суха штукатурка застосовується для влаштування перегородок і опорядження приміщень (Веч. Київ, З.ХІ 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 548.