ШТУ́РМАНСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до штурмана; // Признач. для штурмана. Правильно взятий ритм льоту завжди дає перемогу. Це все одно як із штурманського підручника! (Ю. Янов., І, 1954, 48); І ось вона прийшла до тракториста Мамайчука й побачила там молодого Дорошенка в його штурманській формі (Гончар, Тронка, 1963, 96); // у знач. ім. шту́рманська, кої, ж. Приміщення, в якому перебуває штурман під час вахти; // Зробл. штурманом. Штурманські розрахунки.
2. Пов’язаний з навігацією, з водінням кораблів і літаків. Нині лоцманові недостатньо лише знати район плавання, бути сміливим, фізично загартованим. Він повинен відмінно володіти штурманською справою (Веч. Київ, З.ХІ 1966, 2); На судні встановлюється сучасне штурманське і радіонавігаційне обладнання (Наука.., 2, 1957, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 550.