ШТУРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.
1. Робити штурм (у 1 знач.). Облягали ляхи місто Десь в часі Руїни, Штурмували брами й мури. Підкладали міни (Фр., XI, 1952, 266); — Так, виходить, живий і батько ще? — перебив його Мусій. За Кузнецова відповів Бондаренко: — Мало сказати. Червоногвардіець! Царський палац штурмував! (Головко, II, 1957, 500); Горів не раз у танку він і штурмував Берлін (Гонч., Вибр., 1959, 343); …У сквері діти бавляться «в війну». Штурмують ловко снігову фортецю (Бичко, Простота, 1963, 57); То наша важка артилерія б’в. Те наші штурмують і з суші, і з неба! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 57); Не видно Яреськові в темені, скільки їх іде, але почував, що їх іде безліч, що весь степ переповнений ними, тими, що йдуть штурмувати (Гончар, II, 1959, 435); // перен. Провадити рішучі дії для оволодіння чим-небудь, освоєння чогось.— Зимою буду штурмувати вищу агрономію, без вищої не витягну, не виправдаю довіри колгоспників (Ю. Янов., І, 1958, 588); Улас, прочитавши записку, усміхнувся, зодяг костюмчик, у якому їздив штурмувати науку, і пішов до сільради (Тют., Вир, 1964, 151); Вчені атом штурмують… (Сос., Щоб сади.., 1947, 58); І Надійка згадувала той день, коли вона разом з цілим містом зустрічала Павла Поповича, пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони,— штурмують простори всесвіту (Коц., Листи.., 1967, 275); *0бразно. Прикусив муж язика. Чимчикує пішака. Аж каміння б’в з розгону. Бо забагла жінка хрону. Не малу штурмує даль!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 253); // перен. Уперто працювати, добиваючись виконання якогось завдання, долаючи труднощі. …Три доби штурмувала Павлова бригада дно котлована і четвертого дня перемогла — екскаватором вишкребли грунт до потрібної позначки й почали засипати щебінь (Хижняк, Килимок, 1961, 17); Пішли дощі, вдарили приморозки. Тоді Шовкун кинув людей штурмувати буряки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 43); // Займатися штурмівщиною. [Кіндрат:] Так працювати, як я, у нас можуть майже всі. Вибачай, Павле, нема у нас порядку. Штурмуємо — шахту гробимо (Корн., II, 1955, 156); // Напосідати на кого-небудь, домагаючись чогось. Начко чинив опір на кожному ступені, штурмував Регіну листами (Фр., VI, 1951, 295); *0бразно. Мої очі кричали, пекли, штурмували, щоб у них глянуть, щоб прочитати в них муку, кохання, бажання (Коцюб.. II, 1955, 256); // Оточувати, товпитися навколо кого-, чого-небудь безладною, неорганізованою масою, добиваючись чогось. Нестримні ручаї заробітчан, робітників штурмують, заливають поїзд (Кач., II, 1958, 87); Мав мороку [Сеспель], поки потрапив у це велике незнайоме місто. Не один ешелон штурмував, не раз знімали його з даху вагона (Збан., Сеспель, 1961, 160); Біля дверей штурмували прохід. Оля зі страхом дивилась, як там мовчки, істинно «по-чоловічому» приймають і віддають удари (Вільде, Сестри.., 1958, 476); // перен. Бити, ударяти (про морські хвилі, вітер і т. ін.). Берег був пустельний, його штурмувало море (Ю. Янов., II, 1958, 193); Катер, погойдуючись, надсильно видирався з хвиль.. Океанські хвилі штурмували його, плескалися з носу вздовж корпусу корабля (Ле, Клен. лист, 1960, .170); Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті снігові замети (Кир., Вибр., 1960, 282).
2. Бомбити й розстрілювати ворога з невеликої висоти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 551.